«І, скуштувавши оцту, вимовив Ісус: Звершилося; і, схиливши голову, віддав духа» (Йо. 19, 30).
«Слава Страстям Твоїм, Господи!» Прославою Бога є твій щоденний хрест, який ти з вірою і любов’ю двигаєш!
«Ми повинні шукати єдності мовчки, на колінах та перед Розп’ятим» (св. Іван Павло ІІ).
Під хрестом наші слова втрачають значення, бо вже все сказано – це мій гріх та Його безумовна любов! Єдине, на що можу спромогтися – це слова покаяння: Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного/грішну! І ще прагну, стоячи навколішки, перебувати в тиші перед Розп’ятим, заглибившись у мовчазну вічність… Він вже замовк і я прагну мовчати і слухати всім серцем!
Страсті Ісуса Христа досконало показує нам наш хресний шлях. Звернімо увагу як Ісус проходить цей шлях. Йому дуже важко, як і тобі сьогодні, під тягарем війни, однак Він, тоді і сьогодні, з великим зусиллям і ще більшою любов’ю до тебе, встає та іде далі. Чи бачиш в Його страстях хоча б якусь схожість із своїм життям? Ми бачимо також людей, які супроводжують Ісуса. Вони плачуть над Ним, співчувають, прагнуть допомогти як Вероніка. Інші люди є байдужими, ба більше, вони глузують з Ісуса, додають страждань. Чи бачиш себе серед натовпу, який засуджує Ісуса? А можливо ти є під хрестом, як Симон з Киринеї, якого змусили нести хрест? Як часто тебе змушують до служіння, яке тобі не є любе? Можливо так є тому, що ти замало розмовляєш з Богом про свій хрест та не шукаєш Його Волі?
Християнин не повинен втікати від страждань. Сучасна людина дуже часто нарікає як мала, вередлива дитина, яка спилює гілку на якій сидить. Згодом вона плаче, тому що впала до гною… Треба собі усвідомити, що ми здатні чинити зло. Розп’яття Христа дозволяє нам не обманювати себе. Святий Ігнатій Лойола навчає, що в присутності Розп’ятого дуже важко себе та інших людей обманювати.
Прошу Господа про благодать контемпляції Розп’ятого Христа. Дуже важливо навчитися споглядати розп’яття, яке мені дозволить побачити своє страждання, а в ньому мого Господа, і його усім серцем прийняти. Прагну молитися Словом Божим перед Розп’ятим в тиші, на колінах. Перед Розп’ятим прагну себе запитувати, що я вчинив для Христа протягом життя? Що я роблю для Христа, якого сьогодні розпинають в Маріуполі, Бучі, Харкові та Львові? Та що я маю зробити, хотів би зробити для Христа? Часто це я розпинаю Христа через свій усвідомлений непослух… Однак, можливо я хотів би змінити моє життя? Можливо хотів би подякувати за Його Хрест? Прошу про благодать прагнення споглядання хреста в тиші! Нехай хрест промовляє до мене!
Господи, навчи мене полюбити Твої Страсті у щоденному житті! Даруй мені ласку не боятися співучасті у Твоїх страстях! «Слава Страстям Твоїм, Господи!»
